Вторгнення на Корсику (1553—1558)

Вторгнення на Корсику (1553-1558)
частина Італійської війни (1551—1559)
Карта Корсики османського адмірала Пірі-реїса
Дата: 1551—1559 Місце: Корсика Результат: Перемога Генуї і повернення Корсики під її контроль
Сторони
Генуезька республіка	Королівство Франція Османська імперія Корсиканські повстанці
Командувачі
Андреа Доріа	Поль де Терм Франсуа де Гіз Тургут-реїс

Вторгнення на Корсику в 1553—1558 рр. — напад об'єднаного франко-османського війська, яке за допомогою корсиканських вигнанців намагалось захопити острів Корсика, що належав Генуезькій республіці, союзнику Карла V Габсбурга^[1]. Вторгнення на Корсику велось як окрема кампанія в ході франко-габсбурзької італійської війни 1551—1559 рр.

Острів мав важливе стратегічне значення в західному Середземномор'ї, оскільки перебував в центрі мережі зв'язків між іспанськими та італійськими володіннями Габсбургів і слугував в якості проміжної зупинки для невеликих човнів, що курсували між Іспанією та Італією^[2].

Вважається, що під час спільного вторгнення на Корсику в 1553 році франко-османський військовий союз досяг свого піку^[3]. Вторгнення здійснювалось об'єднаним християнсько-мусульманським військом на користь Франції^[4].

Острів Корсика потрапив під вплив Генуї з кінця XIII ст. З 1450 року Генуезька республіка передала управління островом своєму банку Святого Георгія.

У 1551 р. французький король Генріх II вступив у велику війну з габсбурзьким імператором Карлом V, розпочавши Італійську війну 1551—1559 рр. В пошуках союзників та дотримуючись політики франко-османського альянсу свого батька Франциска I, 1 лютого 1553 р. Генріх II почав координувати свої дії на морі з флотом Османської імперії. 1552 року, ще до офіційного укладання франко-османського договору, османський флот у супроводі французького посла Габріеля де Луе переміг генуезький флот на чолі з Андреа Доріа в битві при Понці.

1 лютого 1553 р. Генріх II уклав із османським султаном Сулейманом Пишним новий франко-османський союзний договір, що передбачав спільні військово-морські дії проти Габсбургів у Середземномор'ї^[5][6].

В 1553 році в Італії вже перебували дві французькі армії — маршала де Бриссака в П'ємонті і генерала де Терма в Тоскані. Останньому було доручено здійснення висадки на Корсику^[7].

Османський флот Тургут-реїса і галери барона Ескаліна дез Емара з'єднались пізніше, ніж очікувалось, оскільки відплиття османського флоту з Алжиру затримувалось через інтриги і, можливо, підкуп імперцями декількох османських командирів. Це дозволило генуезькому головнокомандуючому Андреа Доріа вжити заходів для підвищення обороноздатності острова^[8]. Були підсилені гарнізони в Сен-Флорані, Боніфачо і Кальві, на острів були доставлені артилерія, спорядження і два генуезьких комісари^[9].

3 серпня османський флот нарешті з'явився в Тиренському морі, де атакував острів Ельбу і напав на Пйомбіно, а після цього підійшов до порту Маремма в республіці Сієна (яка була союзником французів), де прийняв на борт французькі війська^[3][5][10]. На думку Фернана Броделя, Поль де Терм до того часу ще не отримав інструкції від короля, і рішення про напад на Корсику було прийнято на нараді французьких офіцерів в Кастільйоне-делла-Пеская^[2]. Окрім французів, в экспедиції взяли участь біля 4 тис. корсиканців (20 рот) на чолі з досвідченими кондотьєрами Бернардино д’Орнано, Сампієро Корсо та Джордано Орсіні (галлізований як «Журдан де Урсін»)^[7].

За допомогою османів французам вдалося зайняти міцні позиції на острові й майже повністю його захопити, до великого незадоволення Святого Престолу^[2]. Бастія була захоплена 24 серпня 1553 року, а 26 серпня Паулін де ла Гард з'явився перед Сен-Флоран^[2]. Боніфаччоо був захоплений у вересні^[2]. Наприкінці вересня, коли зі значних укріплень на острові не захопленим залишався лише Кальві, османський флот вирішив залишити блокаду та повернутися зі здобиччю до Константинополя^[2].

Коли османський флот пішов на зимівлю до Стамбулу, а французький флот повернувся до Марселя, на острові разом із корсиканськими повстанцями залишилось лише 5000 старих французьких солдатів і загальний успіх корсиканської операції був поставлений під загрозу^[2].

Генріх II розпочав переговори з Генуєю в листопаді^[2], але замість мирних переговорів, Генуя підготувала військовий флот на чолі з Андреа Дорія з армією в 15 000 чоловік і розпочала тривале відвоювання острова облогою Сен-Флорана^[2].

Османський флот, що знаходився в цей час у Середземному морі під керівництвом Тургут-реїса запізнився і лише пройшов вздовж узбережжя Неаполя, перш ніж повернутися до Константинополя. Французи отримали допомогу лише від алжирських галіотів^[2].

До 1555 року французи були вигнані з більшості прибережних міст і флот Дорії покинув театр бойових дій, але багато внутрішніх районів острова залишилися під контролем Франції. У 1555 р. Журден де Урсін замінив де Терма і був названий «Гувернером і генерал-лейтенантом дю роай Дан Корс» .

Французький посол в османській Порті Кодіньяк, щоб благати про відправлення флоту, був змушений вирушити до османської штаб-квартири в Персії, де головні османські війська були задіяні в Османсько-перській війні (1532—1555) проти Імперії Сефевідів^[2]. Під час облоги Кальві турецький флот стояв в стороні від подій і мало сприяв французам. Та ж бездіяльність мала місце під час облоги Бастії, яку відвоювали генуезці^[2]. Турецький флот, посланий на допомогу, був сильно вражений чумою і пішов додому, буксируючи порожні кораблі.

Ще один османський флот був відправлений в Середземне море в 1558 році для стратегічної підтримки Франції, але флот затримався з приєднанням до французького флоту на Корсиці поблизу Бастії, можливо, через невиконання командиром Тургут-реїсом наказів Сулеймана. Натомість османський флот здійснив вторгнення на Балеарські острови. Сулейман вибачиться у листі до Генріха наприкінці 1558 року^[11][12].

Нарешті, в Като-Камбрезькому мирному договорі 1559 року сторони узгодили, що французи мають повернули Корсику Генуезькій республіці^[13].

• 
  Поль де Терм, командувач французькими силами
• 
  Коджа Сінан-паша, командувач османськими силами
• 
  Барон де ла Гард, адмірал французького флоту
• 
  Андреа Дорія, командувач генуезькими силами
• 
  Статуя Сампієро Корсо в Бастеліці. Він сприяв франко-османському війську в захопленні Корсики

• Франко-османський альянс
• Перелік османських нападів, битв та облог