Луцій Скрибоній Лібон (консул 34 року до н. е.)

Луцій Скрибоній Лібон (87 до н. е. — після 21 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, консул 34 року до н. е.

Походив із заможного роду Скрибоніїв. Син Луція Скрибонія Лібона, квестора 80 року до н. е., та Сентії. У 62 році до н. е. обіймав посаду монетарія. Був близьким другом Помпея і користувався його довірою. У 56 році до н. е. входив до сенату, підтримав пропозицію народного трибуна Гіпсея доручити Гнею Помпею відновлення царя Птолемея Авлета на єгипетському троні. Перебував у скрутному матеріальному становищі і мав безліч боргів, у зв'язку з чим був звинувачений Гельвієм Манциєм перед цензорами, а інтереси Лібона захищав Помпей.

У 49 році до н. е. Скрибоній Лібон приєднався до Помпея у громадянській війні. Повинен був захищати Етрурію, однак відразу ж був вигнаний звідти Марком Антонієм. Після цього взяв у Ампія Бальби командування над новобранцями у Кампанії. У Брундізії виступав посередником у перемовинах Гнея Помпея з Гаєм Цезарем, але без успіху. У 49 році до н. е. командував лібурнськім флотом Помпея. Спільно з Марком Октавієм витіснив з Далмації Публія Корнелія Долабеллу та узяв у полон Гая Антонія. Після переправи Цезаря з Італії до Епіру Луцій Лібон був відрізаний від суходолу і знову вступив у перемовини з Цезарем. Запропонував себе на роль посередника в перемовинах з Помпеєм, але Цезар зажадав вільного проїзду своїх послів до Помпея. Лібон відмовився гарантувати їхню безпеку. Зважаючи на це Цезар не продовжив укладеного з ним перемир'я. Після смерті Марка Бібула Лібон став командувачем помпейнського флоту. Намагався блокувати Брундізій, щоб перешкодити переправі інших військ Цезаря, однак зазнав поразки і змушений був відійти.

До 46 року до н. е. Скрибоній замирився з Цезарем й перебрався до Італії. Тут він займався хронологічними дослідженнями і опублікував аннали. У 44 році до н. е., після вбивства Цезаря, виступав посередником поміж своїм зятем Секстом Помпеєм й римським урядом.

Наприкінці 43 року до н. е. був проскрибований триумвірами. Тому Лібон втік до Сицилії до Секста Помпея. У 40 році до н. е. після Перузінської війни Лібон супроводжував матір Марка Антонія — Юлію — до Греції, де на той час був Антоній. Тут Скрибоній домагався укладення союзу між ним і Секстом. Дізнавшись про це, Октавіан захотів залучити Лібона на свій бік, для чого одружився з сестрою Луція Скрибонія. Незабаром морська блокада, встановлена ​​Секстом Помпеєм, і викликаний нею голод призвели до масового безладдя в Італії. Тріумвіри були змушені вступити в перемовини з Секстом і звернулися до Лібона за посередництвом. Той зміг організувати особисту зустріч полководців, яка закінчилася укладанням Путеольскої мирної угоди, згідно з якою Лібон був заздалегідь призначений консулом на 34 рік до н. е. (разом з Марком Антонієм), а його онука заручена з Марцеллом, небіжем Октавіана.

Після укладення миру Лібон мабуть, залишався на Сицилії разом з Секстом Помпеєм, де продовжував підтримувати його після відновлення військових дій з тріумвірами. Разом з ним утік на Схід після поразки в битві при Навлосі у 36 році до н. е деякий час намагався продовжувати опір, проте, переконавшись, що справа Секста безнадійна, перейшов на бік Антонія. У 34 році до н. е. Скрибоній Лібон став членом колегії септемвіров епулонів та у 29 році до н. е. — арвальских братів.

• Скрибонія, дружина Секста Помпея
• Луцій Скрибоній Лібон, батько Луція Скрибонія Лібона, консула 16 року, та Марка Скрибонія Лібона Друза, претора 16 року до н. е.
• Марк Лівій Друз Лібон, консул 15 року до н. е.

• Walter Eder, Scribonius I. 10., Der Kleine Pauly, Bd. 5 (1975), Sp. 54.
• Fast. Ven. Degrassi 250 f., 254 f.
• Fast. Mag. Vic. ibid. 283, 288.

• п
• о
• р

Консули 75-51 до н.е. → Консули Римської республіки 50-28 до н.е. → Консули 27 до н.е.-14 н.е.

50: Луцій Емілій Лепід Павло і Гай Клавдій Марцелл — 49: Гай Клавдій Марцелл і Луцій Корнелій Лентул Крус — 48: Гай Юлій Цезар (вдруге) і Публій Сервілій Ватія Ісаврік — 47: Квінт Фуфій Кален і Публій Ватіній — 46: Гай Юлій Цезар (втретє) і Марк Емілій Лепід — 45: Гай Юлій Цезар (вчетверте, без колеги до 1 жовтня), суфекти — Квінт Фабій Максим, Гай Требоній і Гай Каніній Ребіл — 44: Гай Юлій Цезар (вп'яте) і Марк Антоній, суфект — Публій Корнелій Долабелла — 43: Гай Вібій Панса Цетроніан і Авл Гірцій, суфекти — Октавіан Август, Квінт Педій, Гай Карріна і Публій Вентідій Басс — 42: Марк Емілій Лепід (вдруге) і Луцій Мунацій Планк — 41: Луцій Антоній і Публій Сервілій Ватія Ісаврік (вдруге) — 40: Гней Доміцій Кальвін (вдруге) і Гай Азіній Полліон, суфекти — Луцій Корнелій Бальб і Публій Канідій Красс — 39: Луцій Марцій Цензорін і Гай Кальвізій Сабін, суфекти — Гай Кокцей Бальб і Публій Алфен Вар — 38: Аппій Клавдій Пульхр і Гай Норбан Флакк, суфекти — Луцій Корнелій Лентул і Луцій Марцій Філіпп — 37: Марк Віпсаній Агріппа і Луцій Каніній Галл, суфект — Тит Статілій Тавр — 36: Луцій Геллій Поплікола і Марк Кокцей Нерва, суфекти — Луцій Ноній Аспренат і Квінт Марцій — 35: Секст Помпей і Луцій Корніфіцій, суфекти — Публій Корнелій Долабелла і Тит Педуцей — 34: Марк Антоній (вдруге) і Луцій Скрибоній Лібон, суфекти — Луцій Семпроній Атратін, Павло Емілій Лепід, Гай Меммій і Марк Геренній Піцен — 33: Октавіан Август (вдруге) і Луцій Волкацій Тулл, суфекти — Луцій Автроній Пет, Луцій Флавій, Гай Фонтей Капітон, Марк Ацилій Глабріон, Луцій Вініцій і Квінт Лароній — 32: Гней Доміцій Агенобарб і Гай Сосій, суфекти — Луцій Корнелій Цинна і Марк Валерій Мессала — 31: Марк Антоній (втретє) і Октавіан Август (втретє), суфекти — Марк Валерій Корвін Мессала, Марк Тіцій і Гней Помпей — 30: Октавіан Август (вчетверте) і Марк Ліціній Красс, суфекти — Гай Антістій Вет, Марк Туллій Цицерон і Луцій Сеній — 29: Октавіан Август (вп'яте) і Секст Аппулей, суфекти — Марк Валерій Мессала Потіт, Гай Клувій — 28: Октавіан Август (вшосте) і Марк Віпсаній Агріппа (вдруге)

1. ↑ ^{а б в г д е} Digital Prosopography of the Roman Republic
   d:Track:Q100166489
2. ↑ ^{а б} Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
   d:Track:Q31350139d:Track:Q980809d:Track:Q466021
3. ↑ Любкер Ф. Scribonii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1214.
   d:Track:Q4249594d:Track:Q101490d:Track:Q656d:Track:Q694826d:Track:Q4135787d:Track:Q24933120d:Track:Q30059240d:Track:Q45258733d:Track:Q1459210