83 Беатріс

83 Беатріс

Відкриття
Відкривач	Аннібале де Гаспарісом
Місце відкриття	Обсерваторія Каподімонте
Дата відкриття	26 квітня 1865
Позначення
Позначення	83 Beatrix
Названа на честь	Беатріче Портінарі
Тимчасові позначення	1950 QV
Категорія малої планети	Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 4 листопада 2013 (2 456 600,5 JD)
Велика піввісь	2,432321644268 а. о.
Перигелій	2,233975575202 а. о.
Афелій	2,630667713334 а. о.
Ексцентриситет	0,081545986951
Орбітальний період	1385,574664311 д
Середня орбітальна швидкість	0,259819993301 °/д
Середня аномалія	69,50318249042°
Нахил орбіти	4,963804936630°
Довгота висхідного вузла	27,75682154210°
Аргумент перицентру	169,0019306197°
Фізичні характеристики
Розміри	81,37 км
Маса	5,6× 1017 кг
Прискорення вільного падіння на поверхні	0,0228 м/с²
Друга космічна швидкість	0,0430 км/с
Період обертання	10,16 год
Альбедо	0,0917
Температура	~178 K
Спектральний тип	X (Толен) X (SMASS)
Стандартна зоряна величина	8,66
83 Беатріс у Вікісховищі

83 Беатріс (83 Beatrix) — астероїд головного поясу, відкритий 26 квітня 1865 року італійським астрономом Аннібале де Гаспарісом в Неаполі, Італія. Це останній астероїд, відкритий вченим. Названий на честь Беатріче Портінарі, таємної любові італійського поета Данте Аліг'єрі^[2].

Беатріс — астероїд типу X. За результатами спостережень, проведених в Харківській обсерваторії (1985, 1988, 1990, 1991) і Ловеллівській обсерваторії (1984), було виміряно період обертання астероїда і його форма. Беатріс має форму тривісного еліпсоїда з таким співвідношенням півосей: a/b = 1,26; b/c = 1,16^[3].

Астероїд не перетинає орбіту Землі й обертається навколо Сонця за 3,79 юліанського року.

• Список астероїдів (1-100)

• 83 Беатріс — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)