9С737

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Уніфікований командний пункт Ранжир-М1 на шасі 6х6

Ранжир (індекс ГРАУ 9С737) — радянсько-російський мобільний командний пункт для кількох типів зенітної зброї, серед яких: зенітні ракетні комплекси «Тор», «Стріла-10» і «Оса»; зенітний ракетно-гарматний комплекс «Тунгуска» та переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла», створений на шасі МТ-ЛБу.

Модифікація Ранжир-M1 також може керувати зенітним ракетно-гарматним комплексом «Панцирь».

Використовується для змішаного угруповання засобів протиповітряної оборони.

Історія створення

Машину 9С737 розроблено білоруським науково-дослідним інститутом технологій автоматизації (нині - «АГАТ–Системы управления»). А. В. Шершнев був призначений головним конструктором машини 9С737.

Державні випробування машини проходили з серпня 1987 по червень 1988 року на полігоні Ембі (нині - Казахстан). У 1989 році прийнято на озброєння.

Серійне виробництво було розпочато на мінському НВО «Агат», але потім переведено на «Радиозавод» (Пенза).

Опис

9С737 забезпечує інформаційну та технічну взаємодію з джерелами даних вищого командного пункту та радіолокації, а також керування системами ППО малої дальності та артилерійськими ракетними комплексами. За даними виробника, 9С737 може одночасно супроводжувати до 255 цілей і керувати 6 зенітними системами. Обмін даними з ракетними комплексами займає від 1 до 5 секунд, а зв'язок з командним центром верхнього рівня і радарами займає 5-10 секунд.

Модифікації

  • 9С737М Ранжир-М на гусеничній машині;
  • 9С737МК Ранжир-М1 на колісному шасі 6х6.

Бойове застосування

31 березня 2015 р. стало відомо про перебування гусеничної модифікації 9С737 «Ранжир» у Луганську [1], наводиться фото машини. [2]

Дивись також

Примітки

  1. ↑ У Луганську помічений російський мобільний командний пункт "Ранжир" – ЗМІ. pravda.com.ua. 31 березня 2015.
  2. ↑ В Луганске был замечен российский мобильный командный пункт Ранжир – очевидец. nv.ua (російською) . 31 березня 2015. Архів оригіналу за 17 червня 2023. Процитовано 17 червня 2023.

Джерела

  • Писарська Н. В. Створення військових машин на Харківському тракторному заводі ім. С. Орджонікідзе // Матеріали 12-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (м. Конотоп, 3–5 жовтня 2013 р.). — К., 2013. — С. 256 — 258.