Horch 108 — німецькийпозашляховик часів Другої світової війни, представник сімейства стандартизованих, багатоцільових важких легкових автомобілів, з колісною формулою 4×4. Складався з 1937 по 1942[1] в різних модифікаціях на заводах концерну «Хорьх» (нім.Horch)[<small>Вн.</small> 1] та німецькій філії компанії «Форд» (англ.Ford). Застосовувався, також, як спеціалізований автомобіль як тягач та платформа для протитанкових і зенітнихгармат, а також спеціального обладнання. Головною бойовою задачею було використання як транспортного засобу мотопіхоти та штабного автомобілю.
Зміст
1Заводські та військові індекси
2Історія створення та експлуатації
2.1Виробництво
3Технічні характеристики та оснащення автомобіля
3.1Загальні для всіх типів
3.2Характеристики за типом
3.3Кузов (у виконанні під Kfz.18)
3.4Двигуни
3.5Ходова частина та трансмісія
3.6Система керування
3.7Електричне обладнання
4Близькі за характеристиками авто в інших країнах
5Сучасне використання
6Див. також
7Посилання
7.1Виноски
7.2Примітки
7.3Джерела
8Посилання
Заводські та військові індекси
Випускався під наступними заводськими індексами — Horch: Typ a, Typ b, Typ 1a, Typ 1b, Typ 40; Ford: Typ EGa, Typ EGd, EGb, EG Typ 40[1].
Kfz.70 — шасі з платформою для встановлення зенітної 2 cm Flak 30/Flak 38 гармати
Kfz.83 — встановлено 8 кВтелектрогенератор, та/або легкий прожектор діаметром 60 см. Також, прожектор міг буксируватися. В комплектацію машини входив барабан з кабелем. Екіпаж складався з водія та 4-х солдатів
Історія створення та експлуатації
Сімейство стандартизованих армійських автомобілів «Horch 108» (4×4) вантажопідйомністю 1000–1100 кг та повною масою 4300 кг було новим явищем в світовому військовому автомобілебудуванні. Їх головними особливостями були уніфіковані рамні шасі, з можливістю встановлення силового агрегату V8 спереду або позаду, всі провідні та керовані колеса на незалежній підвісці, характерна зовнішність із коротким широким капотом та бічними запасними колесами, що обертаються.
Виробництво
Автомобіль вироблявся на заводах фірми Horch із 1937, та німецької філії компанії Ford із 1939. Остання машина зійшла з конвеєра на початку 1942.
Для автомобілів вироблених Horch шасі виготовлялися у м. Цвікау (Саксонія), а кузова фірмою «Амбі-Бадд» (нім. Ambi Budd, Берлін, район Йоханністаль). Ford виготовляв свої авто на заводах у містах Амстердам, Берлін та Кельн. Кожна фірма комплектувала машини двигунами власного виробництва.
Загальний об'єм виробництва склав 10 036 екземплярів, в тому числі на заводах Horch — 8135, Ford — 1901[2][3].
Технічні характеристики та оснащення автомобіля
Як тягач (Kfz.69) для 37-мм Pak 35/36. Балкани, 1941
Суцільнометалевий відкритий, типу «кабріолет», з чотирма, або шістьма дверима. Попереду знаходяться два місця — водія та «пасажира». В салоні ще шість місць, по три один проти іншого. З боків, позаду передніх місць, розміщено два запасних (опірних) колеса, що вільно обертаються, втоплених у кузов. На Typ 40 опірні колеса відсутні. Позаду змонтовано дві розпашні дверцята, або інше виконання. Оснащений відкидним брезентовим тентом, з двома метало-дерев'яними розбіжними променями дуг позаду та розкладним метало-дерев'яним каркасом, що утримує центральну частину даху. Комплектується знімними бічними вікнами на двері з м'якого целулоїду
Лобове скло, окрім стандартного положення, може приймати декілька інших: рамка скла опускається вперед на капот, або приблизно на 3/4 висоти частини лобового скла, що проти водія, піднімається вгору для доступу повітря в кабіну. Комплектувався додатковими бічними рухомими вітровими стеклами. Також лобове скло постачалося у спрощеному варіанті — з двох нерухомих половин
Покажчики повороту — два висувних, електромеханічних, семафорного типу. Встановлені з боків, на рівні вітрового скла, мали вигляд прямокутника подовженої форми
Дзеркала заднього виду круглої форми
Двигуни
V-подібні, 8 циліндрів, 4-тактні, бензиновідвигуни. Кут розвалу циліндрів: Horch — 60°, Ford — 90°. Центральний розподільчий вал. Клапани: на двигунах виробництва Horch — горизонтальні, Ford — бічні[4].
Змащування — циркуляція під тиском, об'єм мастила на двигунах виробництва Horch 8 л, Ford 5 л
Система охолодження — рідинна, ємність системи охолодження 23 літрів (один насос) на двигунах виробництва Horch, Ford — 26 л (два насоса)
Карбюратор Solex[fr] — два 30 BFH на двигунах Horch та один подвійний «Solex» 30 FFIK на Ford
Підвіска — передня та задня — незалежна, зі спіральними пружинами.
Зчеплення — однодискове, сухе
Коробка передач — 5-и ступінчаста механічна з двоступінчастим редуктором-демультиплікатором. Мала чотири ступені для руху по шосе або рівних дорогах і додаткову п'яту передачу для переміщення на місцевості, та одну для заднього ходу
Колеса — радіус 17 дюймів, ширина 210 мм, одношинні. Два запасних, шини «Offroad» (позашляхові), рекомендований тиск 2,0 атм
Дві фари на передніх крилах, фара дальнього світла та фара для їзди вночі, стоп-сигнал
Очисники лобового скла, звуковий сигнал
Близькі за характеристиками авто в інших країнах
Steyr 1500A, легка вантажівка і штабна машина
Позашляховик IFA P2M вироблявся в НДР у 1952–1958. Перебував на озброєнні армії та воєнізованих формувань Східної Німеччини
Сучасне використання
Є декілька (не більше 5) відреставрованих оригінальних Horch 108 різних модифікацій, виготовлені також репліки. На території західної частини колишнього Радянського Союзу були знайдені залишки ушкоджених машин[5].
↑Horch — німецька автомобілебудівна компанія, заснована німецьким інженером Аугусто Хорхе (August Horch), що спеціалізувалася на створенні однойменних автомобілів. Заснована 14 листопада 1899 в місті Кельн під назвою «Horch & Cie. Motorwagen Werke». 10 травня 1904 в Цвікау фірма була перереєстрована під назвою «August Horch & Cie. Motorwagenwerke AG». У 1930—1940 входила, разом з іншими німецькими фірмами Wanderer, Audi і DKW, до складу концерну «Auto Union»
↑Автомобіль підсилювач — радіотехнічний автомобіль, що здійснював посилення радіосигналу
↑На типах: a, 1a, EGa, EGd за потребою можна вимкнути рульове керування задніми колесами
Примітки
↑ абСайт «Kfz. der Wehrmacht». Архів оригіналу за 12 квітня 2012. Процитовано 27 квітня 2012.
↑«Энциклопедия военных автомобилей». Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 27 квітня 2012.
↑Сайт «Oldtimers picture gallery». Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 27 квітня 2012.
↑ абвг«Повний каталог військових автомобілів і танків Німеччини 1900–1982 рр.» Вернер Освальд
↑ абWar History in Motion. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 9 вересня 2015.
↑ аб«Catalog of Enemy Ordnance». Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 27 квітня 2012.
Джерела
«Військові автомобілі Вермахту та його союзників» / Кочнєв Є. Д. — М.: Яуза. Ексмо. 2009. стор. 92—96 ISBN 978-5-699-38549-2
«Енциклопедія військових автомобілів 1769–2006» / Кочнєв Є. Д. — М.: Видавництво ТОВ "Книжкове видавництво «За кермом» 2006 р.
«Повний каталог військових автомобілів і танків Німеччини 1900–1982 рр.» (нім. Kraftfahrzeuge und Panzer der Reichswehr, Wehrmacht und Bundeswehr. Katalog der deutschen Militarfahrzeuge von 1900 bis 1982)/Вернер Освальд — М.: Видавництво Астрель, АСТ 2003 р. ISBN 5-271-04875-6
«Історія автомобіля» № 02 — Легкові автомобілі Вермахту. Частина II. 2009
Посилання
Сайт «Kfz. der Wehrmacht» [Архівовано 12 квітня 2012 у Wayback Machine.]
«Енциклопедія військових автомобілів 1769–2006» / Кочнєв Є. Д. [Архівовано 12 березня 2012 у Wayback Machine.]
Сайт «Catalog of Enemy Ordnance» [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Horch 108