13-та танкова дивізія (Третій Рейх)

13-та танкова дивізія (Третій Рейх) 13. Panzer-Division
Емблема 13-ї танкової дивізії
На службі	11 жовтня 1940 — січень 1945
Країна	Третій Рейх
Вид	Heer
Тип	Вермахт
Роль	танкові війська
Чисельність	танкова дивізія
У складі	1-ша танкова армія
Війни/битви	Друга світова війна Операція «Барбаросса» Битва за Київ (1941) Ростовська операція (1941) Битва за Кавказ (1942—1943) Будапештська операція Дебреценська операція
Командування
Визначні командувачі	генерал-лейтенант Гельмут фон дер Шевалері
Медіафайли на Вікісховищі

13-та танкова дивізія (нім. 13. Panzer-Division) — танкова дивізія Вермахту в роки Другої світової війни, що була переформована з 13-ї моторизованої дивізії.

13-та танкова дивізія Вермахту 1941 року під командуванням генерал-лейтенанта Вальтера Дюверта (нім. Walther Düvert) брала надзвичайно активну участь у бойових діях на території України, зокрема у цьому році двічі брала участь у штурмі Києва.

В першій декаді липня 1941 року повз уманський котел швидко просунулися в напрямку до Білої Церкви дві танкові дивізії Вермахту — 13-та та 14-та. Вони рухалися одна за одною, і 13 липня розвідка 13-ї дивізії підійшла до р. Ірпінь, але просунутися далі не змогла, оскільки заплава річки на той час становила суцільне болото. З півдня і заходу до Києва вели три шляхи: Житомирський, Одеський та Обухівський. Але німецька розвідка пробилася до р. Ірпінь досить оригінально — вздовж залізниці, і хоча там існували побудовані ще у 30-х роках оборонні споруди Київського укріпрайону вони не були оснащені важким озброєнням, а тільки кулеметами «Максим», тому заподіяти великої шкоди легким танкам розвідки не змогли.

Того ж дня інша танкова колона 13-ї дивізії через Кагарлик, Обухів та села Підгірці, Ходосівка, Лісники та Пирогів вийшли до околиці Києва — Корчуватого, де було захоплено радянський бронепотяг.

Просунутися далі по вулиці Великій Китаївській (зараз проспект Науки) підрозділи дивізії не змогли, оскільки ця вулиця була перекопана протитанковими ровами та мала інші протитанкові перешкоди і становила суцільну лінію оборони. Тому розвідка дивізії на легких танках, мотоциклах та бронетранспортерах пішла через селище Мишоловку, а далі через заболочену місцину та Голосіївський ліс у напрямку госпдвору сільськогосподарської академії. Там їх зустріли 5-та, 6-та та 212-та повітряно-десантні бригади, 147-ма та 284-та стрілецькі дивізії, а також понад дві тисячі ополченців — ненавчених і неозброєних студентів та викладачів сільськогосподарської академії. Бої точилися майже три дні. Все ополчення загинуло.

В цей момент німецькі підрозділи отримали наказ про залишення позицій із тактичних міркувань тому, що в районі Богуслава вздовж р. Рось радянськими військами був завданий контрудар, по суті в тил і фланг танкової групи. Крім того, німці настільки відірвалися від власних баз постачання, що в них закінчилося пальне, набої та продовольство. Вони були вимушені повернутися на рубіж Білої Церкви де і знаходилися до початку другого штурму Києва у серпні 1941 року.

• генерал-лейтенант Фрідріх-Вільгельм фон Роткірх унд Пантен (нім. Friedrich-Wilhelm von Rothkirch und Panthen) (11 жовтня 1940 — 25 червня 1941);
• генерал-майор Вальтер Дюферт (нім. Walther Düvert) (25 червня — 30 листопада 1941);
• оберст, з квітня 1942 — генерал-майор Трауготт Герр (1 грудня 1941 — 1 листопада 1942);
• генерал-лейтенант Гельмут фон дер Шевалері (нім. Hellmut von der Chevallerie) (1 листопада — 1 грудня 1942);
• генерал-майор Вільгельм Крізоллі (нім. Wilhelm Crisolli) (1 грудня 1942 — 15 травня 1943);
• генерал-лейтенант Гельмут фон дер Шевалері (нім. Hellmut von der Chevallerie) (15 травня — 1 вересня 1943);
• генерал-майор Едуард Гаузер (нім. Eduard Hauser) (1 вересня — 26 вересня 1943);
• генерал-майор Ганс Мікош (нім. Hans Mikosch) (26 вересня 1943 — 18 травня 1944);
• оберст Фрідріх-Ердманн фон Гаке (нім. Friedrich-Erdmann von Hake) (18 травня — 25 травня 1944), ТВО;
• генерал-майор Ганс Трьогер (25 травня — 9 вересня 1944);
• генерал-майор Гергард Шмідгубер (нім. Gerhard Schmidhuber) (9 вересня 1944 — 11 лютого 1945).

• 13-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
• Франц Беке
• Сталінградська битва
• Друга Яссько-Кишинівська операція
• Моравсько-Остравська операція

• Friedrich von Hake: Der Schicksalsweg der 13. Panzer-Division 1939–1945. Dörfler, Eggolsheim 2006, ISBN 3-89555-371-9
• Stoves, Rolf. Die gepanzerten und motorisierten deutschen Großverbände 1935–1945: Divisionen und selbstständige Brigaden. Dörfler, 2003. ISBN 978-3-89555-102-4

• 13. Panzer-Division [Архівовано 14 червня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• 13. Panzer-Division [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• 13.Panzer-Division [Архівовано 4 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• 13-я танковая дивизия (російською) . на velikvoy.ru. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 24 червня 2012.

• п
• о
• р

Танкові дивізії Третього Рейху

Вермахт

Номерні	1-ша 2-га 3-тя 4-та 5-та 6-та 7-та 8-ма 9-та 10-та 11-та 12-та 13-та 14-та 15-та 16-та 17-та 18-та 19-та 20-та 21-ша 22-га 23-тя 24-та 25-та 26-та 27-ма
Іменні	«Гроссдойчланд» «Гольштейн» «Кемпф» «Клаузевіц» «Курмарк» «Мюнхеберг» «Норвегія» «Сілезія» «Татра» «Фельдхернхалле 1» «Фельдхернхалле 2» «Ютербог» Навчальна
Резервні	155-та 178-ма 179-та 233-тя 273-тя

Ваффен-СС

• 1-ша «Лейбштандарте-СС Адольф Гитлер»
• 2-га «Дас Райх»
• 3-тя «Тотенкопф»
• 5-та «Вікінг»
• 9-та «Гогенштауфен»
• 10-та «Фрундсберг»
• 12-та «Гітлерюгенд»

Люфтваффе

«Герман Герінг»