Nibbio
| «Ніббіо» | ||
|---|---|---|
| Nibbio | ||
 | ||
| Ескадрений міноносець «Марасешті» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Лідер ескадрених міноносців типу «Аквіла» | |
| Держава прапора |  Королівство Італія{  Румунія СРСР | |
| Належність |  Королівські ВМС Італії ВМС Румунії ВМФ СРСР | |
| Закладено | 15 липня 1914 року | |
| Спущено на воду | 30 січня 1918 року | |
| Введено в експлуатацію | 15 березня 1918 року | |
| Виведений зі складу флоту | 1963 рік | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 750 тонн (стандартна) 1 820 тонн (повна) | |
| Довжина | 94,7 м | |
| Ширина | 9,5 м | |
| Осадка | 3,6 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парові турбіни «Tosi» 5 × парових котлів «Thornycroft» | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 40 000 к.с. | |
| Швидкість | 34,2 вузлм | |
| Автономність плавання | 1 700 миль на швидкості 15 вузлів | |
| Екіпаж | 145 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 3 × 152/40-мм гармати «QF 6 in/40» 4 x 76/40-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.» | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 ( 2 x 2) × 450-мм торпедні апарати 24-44 міни | |
«Ніббіо» (італ. Nibbio) — лідер ескадрених міноносців ВМС Італії першої половини XX століття типу «Аквіла».
Історія створення
Корабель був замовлений Румунією у 1913 році[1] і отримав назву «Vârtej».
Закладений 15 липня 1914 року на верфі «Cantiere Pattison» в Неаполі.
Зі вступом Італії у Першу світову війну недобудований корабель був реквізований ВМС Італії й перейменований на «Ніббіо».
Спущений на воду 30 січня 1918 року, вступив у стрій 15 березня 1918 року.
Історія служби
У складі ВМС Італії
У складі ВМС Італії корабель класифікувався як «легкий крейсер-розвідник» (італ. Esploratore leggero). Корабель в основному діяв в Адріатиці, здійснюючи протичовнове патрулювання та обстріли ворожого узбережжя.
5 вересня 1918 року есмінці «Ніббіо», «Спарвіеро» та «Аквіла» супроводжували міноносці «8 PN» і «12 PN», які мали атакувати австро-угорські судна поблизу Дураццо[2].
2 жовтня «Ніббіо», «Аквіла», «Спарвіеро» разом з іншими кораблями патрулювали поблизу Дураццо на випадок контратаки ворожого флоту та обстрілу міста, де перебували італійські та британські війська[2].
4 листопада «Ніббіо» доставив загін морських піхотинців на острів Корчула, які окупували його[3]. Наступного дня він доставив загони, які окупували Шибеник[3].
У складі ВМС Румунії
Після закінчення війни «Ніббіо» (разом з однотипним «Спарвіеро») був переданий Румунії, де отримав назви «Марасешті» (рум. Mărășești)[4].
Корабель був модернізований, на ньому було замінене озброєння: були встановлені 4 x 120/45-мм гармати, 2 x da 76/40 гармати та два 6,5-мм кулемети.
Під час Другої світової війни «Марасешті» займався супроводом конвоїв між Босфором та Кримом. 7 вересня 1942 року корабель був атакований радянським підводним човном Щ-207, 7 липня 1943 року — підводним човном Щ-201[5].
У 1944 році корабель був модернізований, на ньому були встановлені чотири 37-мм і дві 20-мм зенітні гармати.
У складі ВМФ СРСР
29 серпня 1944 року, після зайняття Констанци радянськими військами «Марасешті» був захоплений і включений до складу Чорноморського флоту ВМФ СРСР під назвою «Легкий».
Після закінчення війни, 12 жовтня 1945 року, корабель був повернутий ВМС Румунії (яка потрапила у сферу впливу СРСР), де отримав назву «D 11».
У 1963 році корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nibbio- Ескадрений міноносець «Ніббіо» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.](італ.)
Література
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
Примітки
- ↑ Pier Paolo Ramoino, Gli esploratori italiani 1919-1938 su Storia Militare n. 204 – settembre 2010.
- ↑ а б Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 191-197-222-253-255.
- ↑ а б Renato Battista La Racine, In Adriatico subito dopo la vittoria su Storia Militare n. 210 – marzo 2011.
- ↑ MĂRĂȘTI (VIFOR) destroyers (1917-1918/1920) (англ.). Процитовано 14 giugno 2019.
- ↑ Soviet Submarine Victories - Part 2, Black sea - Soviet-Empire.com U.S.S.R. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
