Pontiere
| «Понтьєре» | ||
|---|---|---|
| Pontiere
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрені міноносці типу «Сольдато» | |
| Держава прапора |  Королівство Італія | |
| Належність |  Королівські ВМС Італії | |
| Закладено | 18 листопада 1905 року | |
| Спущено на воду | 3 січня 1910 року | |
| Введено в експлуатацію | 11 лютого 1910 року | |
| Статус | Виключений зі складу флоту 1 липня 1929 року | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 395 тонн (стандартна) 415 тонн (повна) | |
| Довжина | 65 м | |
| Ширина | 6,1 м | |
| Осадка | 2,1 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × вертикальні парові машини 3 × парові котли «Thornycroft» | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 5000 к.с. | |
| Швидкість | 28,5 вузлів | |
| Автономність плавання | 1500 миль на швидкості 12 вузлів | |
| Екіпаж | 56 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 76-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.» | |
| Торпедно-мінне озброєння | 3 × 450-мм торпедні апарати | |
«Понтьєре» (італ. Pontiere) — ескадрений міноносець ВМС Італії типу «Сольдато» часів Першої світової війни.
Історія створення
Корабель був закладений 18 листопада 1905 року на верфі «Ansaldo» в Генуї. Спущений на воду 3 січня 1910 року, вступив у стрій 11 лютого того ж року.
Історія служби
Після вступу Італії у Першу світову війну «Понтьєре» був включений до складу IV ескадри есмінців (разом з однотипними «Аскаро», «Альпіно», «Карабіньєре», «Фучільєре», а також «Дзеффіро»), яка базувалась у Бріндізіi[1].
29 травня разом з есмінцями «Альпіно», «Ланчере», «Кораццьєре», «Берсальєре», «Артільєре» і «Гарібальдіно» обстріляли хімічний завод «Adria-Werke» в Монфальконе, який виробляв хімічну зброю[1]. 7 червня операція була здійснена ще раз[1].
Увечері 8 червня 1916 року «Понтьєре» разом з есмінцями «Імпавідо», «Інсідіозо», «Есперо» та крейсер «Лібія» супроводжували 2 транспорти «Романья» та «Прінчіпе Умберто», які перевозили з Вльори в Італію солдатів 55-го піхотного полку (2 605 чоловік). Незабаром після виходу конвой був атакований австро-угорським підводним човном «U 5». В транспорт «Прінчіпе Умберто» влучили дві торпеди, внаслідок чого він затонув. Загинуло 1926 чоловік. Кораблі супроводу не змогли перехопити ворожий підводний човен[1].
11 лютого 1917 року «Фучільєре», «Понтьєре», «Карабіньєре», «Альпіно», міноносці «19 OS», «20 OS», «21 OS», «22 OS» супроводжували французькі та італійські літаки, які здійснювали розвідку Пули[1].
В ночі з 13 на 14 серпня «Анімозо», «Арденте», «Ардіто», «Джузеппе Чезаре Абба» , «Вінченцо Джованні Орсіні», «Джованні Ачербі», «Джузеппе Сірторі», «Франческо Стокко», «Карабіньєре» і «Понтьєре» вийшли з Венеції на перехоплення австро-угорської ескадри у складі есмінців «Штрайтер», «Река», «Велебіт», «Шарфшутце», «Дінара» та 6 міноносців. Але лише «Орсіні» мав нетривалий вогневий контакт із противником[1].
У 1921 році «Понтьєре» був перекласифікований в міноносець. У 1929 році він був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
Посилання
- Ескадрений міноносець «Понтьєре» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.](італ.)
Література
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
Примітки
- ↑ а б в г д е Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 98-155.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
